Психологічний супровід освітнього процесу

 

Психологічний супровід освітнього процесу в умовах воєнного й післявоєнного часу

•       Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають емоційне напруження та страждання.

•       Таку допомогу може надати не лише практичний психолог, а також вчитель, знайомий з правилами надання першої психологічної допомоги. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.

Правила надання ППД:

•       Не залишайте людину на самоті;

•       Розмовляйте з нею, використовуючи прості короткі речення;

•       Намагайтесь оцінити  потреби і проблему;

•       Надайте допомогу в задоволенні базових потреб (таких, як їжа, вода, інформація);

•       Слухайте людину, але не примушуйте її говорити;

•       При потребі розрадьте та заспокойте людину;

•       Надайте допомогу в отриманні інформації, встановленні зв’язку із службами та структурами соціальної підтримки;

•       Запропонуйте  разом з вами виконати прості дихальні вправи.

Під час надання ППД:

•       Знайдіть для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

•       Поважайте конфіденційність і не розголошуйте повідомлені  вам особисті відомості про людину;

•       Будьте поруч із людиною, але дотримуйтесь необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);

•       Показуйте зацікавленість, киваючи головою; 

•       Будьте терплячими і спокійними;

•       Надавайте фактичну інформацію, чесно говоріть про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;

•       Висловлюйте співпереживання людям;

•       Надайте людині можливість помовчати.

Під час надання ППД заборонено:

•       Змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

•       Перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко);

•       Торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

•       Давати оцінку вчинкам людини чи її емоціям;

•       Вигадувати те, чого не знаєте;

•       Давати обіцянки;

•       Переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

•       Позбавляти людину віри у власні сили.