Критерії готовності дитини до школи
Першокласник сьогодення і першакласник в минулому – різні поняття. В наш час від дитини в першому класі вимагають більше, ніж це було раніше. Тому, щоб адаптація до школи проходила нормально і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ.
Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії, за якими здійснюють відбір.
Отже, було б добре якби дитина змогла б:
1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках)
2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати, які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …
3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.
4. Вміти прочитати (можна по складам) невеликий, простий текст з декількох речень.
5. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп»
6. Прямий і зворотний відлік в межах 20.
7. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.
8. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.
10. Знаходити схожість і відмінності між предметами.
11. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.
12. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.
13. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.
14. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш
15. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …
16. Знати 10-12 основних кольорів.
17. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.
18. Слухати казку і переказати ключові події.
19. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.
20. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.
21. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.
22. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;
23. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.
Фізіологічні показники:
1. Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.
2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).
3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.
4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.
5. Вміє кидати і ловити м’яч.
6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.
7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.
8. Скачок в зрості.
9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).
ТАБЛИЦІ ПОМІЧНИКИ (для першачків і не тільки):
https://www.facebook.com/malenkirozumnyky/photos/pcb.552084672382973/552080552383385/?type=3&theater
ПОРАДИ БАТЬКАМ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
У світі звуків.Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.
Поради батькам:
• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
• Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.
За законами граматики.
Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.
З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення - дорослі мають правильно говорити.
Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:
- граматичні помилки словотворення;
- граматичні помилки у словозміні.
Граматичні помилки у дитячому мовленні - це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.
Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.
Поради батькам:
• Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
• Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
• Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
• У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.
Мовлення дорослих - взірець для наслідування.
Мовлення дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.
Поради батькам:
• Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
• Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.
• Правильне мовлення - запорука успішного навчання в школі.
Діти швидко розвиваються не в процесі навчання, а в процесі пізнання навколишнього світу, життя, в процесі спілкування.
У дитини з народження розвинена здатність засвоювати мовлення, а пізніше і розмовляти. Про це свідчить фізіологічна сформованість головного мозку, нервової системи, органів чуття, артикуляційного апарату. Малюк у віці двох років вже починає спілкуватися з тими, хто його оточує, за допомогою мови. І основне завдання батьків – всебічно розвивати усне мовлення, в яке дитина «вростає сама по собі» (Л. С. Виготський). Малюк, звертає увагу вчений, сотні разів чує правильне висловлювання дорослого і, здається, засвоює його. Але раптом, коли починає промовляти фразу самостійно, робить помилку. Наступного разу робить «відкриття» – вимовляє правильно. Тобто, згідно психологічним закономірностям розвитку мовлення, дитина повинна сама «дійти», зрозуміти правила говоріння, які використовують дорослі, сама зробити «відкриття», переосмислити отримані знання та досвід. Це свідчить про творчий характер розвитку мовлення.
Усне мовлення має свої особливості. Це – інтонація, темп, виразність, емоційність, окрас, імпровізація, своєрідність. Складовими її є міміка, жести, паузи, погляд, вираження почуттів. Це «живе» мовлення. А значить воно виражає всю гаму почуттів людини: радість, сміх, образу, гнів, незгоду, гордість, милосердя ... І лише з часом усне мовлення можна характеризувати за лексичним запасом, граматичними конструкціями, наголосу, логіці викладу думок. Часто кажуть: «Яке мовлення - таке й мислення».
Поради логопеда батькам щодо поліпшення показників розвитку усного мовлення у дітей
Дітей раннього віку необхідно спонукати до сприйняття і розуміння мовлення. Для цього слід прослуховувати або виконувати самостійно колискові пісні, промовляти потішки, лічилки, коротенькі віршики, які мають ритмічну структуру. При цьому обов'язково викликати у малюка позитивні емоції. Також необхідно постійно збагачувати словниковий запас дитини назвами навколишніх предметів, іграшок; вчити розуміти суть цих слів у буденних ситуаціях, відповідати на питання: Хто це? Що це? Поповнювати словник словами-визначеннями (прикметниками), вчити відповідати на питання: Який? Яка? Яке? Які?, розуміти і відповідати на запитання: Що робить? Викликати інтерес до розмови з дорослими. Вчити розуміти почуте, слухати пояснення сюжету прочитаного твору, спонукати наслідувати деякі повторення у віршах, казках, піснях; розучувати короткі віршики.
Працюючи над збагаченням усного мовлення дітей середнього і старшого дошкільного віку, необхідно поступово розширювати словниковий запас різними частинами мови. Формувати культуру мовлення, стежити за виразністю, чіткістю, природною інтонацією. Розвивати вміння відповідати на питання про зміст твору, частково або повністю переповідати його. Самостійно складати розповідь з власного досвіду («Що я бачив?», «Який у мене папуга?»). Розучувати скоромовки, лічилки, вірші, казки, загадки, прислів'я, а також розрізняти їх за жанром і використовувати в різних життєвих ситуаціях. Продовжувати формувати вміння робити паузи, регулювати силу, висоту голосу, темп мовлення. Також у цьому періоді мовленнєвого розвитку необхідно звернути увагу на звукову культуру мовлення: перевірити наявність усіх звуків і чистоту їх вимови (дитина не повинна пропускати, спотворювати і підміняти звуки); здатність чути і розрізняти звуки в словах (фонематичний слух).
Дитина, яка звикла, що нею керують і пригнічують, не може самостійно мислити, діяти, розуміти інших. Потрібно виховувати вміння спілкуватися. Батькам дуже важливо сформувати правильну поведінку дитини в різних видах спілкування. Дитина повинна усвідомлювати, що спілкування необхідне їй в житті, зокрема для взаєморозуміння. Слід надати дитині можливість самостійно мислити, шукати рішення, аналізувати свої дії, висловлювати свої думки.
Для того, щоб дитина навчилася навичкам вільного спілкування, необхідно:
* Не нав'язувати їй норми поведінки, а зробити їх способом життя.
* Не повчати, а жити разом з дітьми, бути прикладом для наслідування.
* Формувати особистісні якості через аналіз своєї поведінки, думок і почуттів.
* Привчати самостійно приймати рішення, відповідати за свою поведінку.
* Навчати взаємодіяти у спільній діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар